Засмутилась душа, її дух занепав.
Чим же можна його підняти?
З хвилюванням звернулась до Бога
І почала його благати:

— Боже, Боже, мій ласкавий Боже!
Грішна, каюсь, прости ж бо, прости…
Милостивий Господи Боже,
На все воля Твоя. Допоможи!
Побороти я лихо не в змозі,
Є потреба в Твоїй допомозі.

І у відповідь чую голос, з неба линули дивні слова:

— О, вселенська моя утіхо!
Давно бачу, що ти слаба.
Загубилась, десь у темряві блукаєш
І про те, що треба діяти, не пам’ятаєш…

Дитя Боже, не треба лінитись,
Душі варто трудитись, трудитись!
День і ніч важку працю робити,
Лиш від цього Дух здатен ожити.

Заповіти Божі мої пам’ятати,
Про молитви утішні не забувати.
Бо лиш в них головна моя сила,
Яка не одну спустошену душу сцілила.

Тож іди вперед побідною ходою.
Будеш здорова ти і Духові буде легко с тобою!

Людмила Ильинична Ковтун,

г. Кривой Рог, Днепропетровская обл.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

пять × 3 =