Я ще з дитинства пам’ятаю
Духмяний запах угорі…
Радію, плачу, як згадаю
Про чорнобривці у дворі.
Їх сіяла моя матуся
І поливала до зорі.
Я їх тепер зірвать боюся —
Вони, як сонечко, ясні.
Вони нам душу зігрівали
І в світ великий нас вели.
Як мама, ніжністю палали,
Як мама, поруч з нами йшли.
Я чую серцем твою втому,
Я бачу таїну краси
У чорнобривцях біля дому,
У дивній купелі роси.
Матусю, матінко рідненька,
Цілую рученьки твої!
Бо чорнобривчики світленькі
Горять свічками уві сні.
Я тебе бачу на порозі
Із чорнобривцями в руці,
Серденько б’ється у тривозі,
Втираю сльози на щоці.
Роки, роки, де ж ви поділись?
Ніби крізь полум’я пройшли.
Сади квітучі поріділи,
Та чорнобривці лиш цвіли…
Г. Д., Ясюк,
с. Стайки, Кагарлыкский р-н, Киевская обл.