Здравствуйте, дорогие редакторы моей любимой газеты «Пантелеймон»! Я ваш давний подписчик, почти с первых лет. Передаю вам огромную благодарность за чудо-газету, где интересны все рубрики.
Низкий поклон редактору Хатимлянской за её огромный труд. Мне посчастливилось быть на презентации книг Анастасии Новых, которую в Одессе проводила сама Анна Хатимлянская.
Успехов вам всем, крепкого здоровья, побольше подписчиков, новых интересных рубрик.
С уважением и любовью — Любовь Алексеевна Рыбак-Остапчук,
г. Одесса
Высылаю вам несколько моих стишков — может, и понравятся. Это мои давние школьные годы и годы юности, которые прошли в очень красивом месте — посёлке Антонины Красиловского района Хмельницкой области.
Антоніни, мої Антоніни,
Кожну ніч уві снах до вас лину,
Де у вишнях не сплять солов’ї,
Де проходили роки юнацькі мої.
Там ще й досі у золоті осені клени стоять,
Тож ще й досі берізки комусь про кохання шумлять,
У ставку тиха хвиля до берега б’є.
Все для когось уперше.
А для мене, мов мить, промайнуло моє…
Все було: поцілунки гарячі,
І кохання палке до нестями,
І здавалось, ніколи не скінчиться весна…
Все було і пройшло, вже й зима за плечами.
Скільки друзів пішло у життя потойбічне,
Їх не вернеш назад і не скажеш «Привіт!»
Невмолимий цей час, так збудований світ,
І нічого у ньому не вічне.