Усім, кому двічі по 43,
Раджу не падати духом.
Усі наші «охи» та «ахи»
Старість ота не веде й за вухом.
І за мною ось вона
Так пильнує ревно:
То голова і ноги болять,
А то рука терпне.
І як би вона біля мене
Свої танці не справляла,
Мене, стареньку бабцю,
Зовсім ще не зламала.
Я на її витребеньки
Звисока дивлюся.
Буває, що все болить,
Та їй не здаюся.
Ти, старість, не поспішай.
Чому мову мою не сприймаєш?
Я хочу ще цікаво жить,
А ти ж мені так заважаєш.
Анна Александровна Таран,
с. Саксагань, Пятихатский р-н, Днепропетровская обл.