Близится великий праздник — День Победы. И мы, участники той тяжёлой войны, с болью вспоминаем события тех лет и глубоко чтим всех, кто отдал свою жизнь за счастье многих народов.

Чорна страшенна війна
Мирне наше життя припинила.
Фашистсько-німецька змія
Вільних людей полонила.

На боротьбу з ворогами піднявся старий і малий.
На фронт, скінчивши вуз, пішов і мій брат молодий.
Вчений агроном воював, б’ючись з німцем завзято.
І там, на Курсько-Орловській дузі,
Від тяжких ран смерть забрала брата.

Не посадив фруктовий сад,
Не звів дім, не мав сина.
Віддав своє життя за те,
Щоб перед ворогом не гнулась наша спина.

Мама ридала над похоронкою —
Рідну кровинку не оживить…
Дівчам тоді не розуміла,
Чому мамі усе так болить.

Коли ж сама мамою стала,
І з моїм сином сталась біда:
Усім серцем зрозуміла,
Що мамині сльози — то не вода…

У минулі часи до братських могил
Йшли дорослі і малята.
І не було для всіх людей дорожчого свята.

С уважением и почтением Анна О.,

с. Саксагань, Пятихатский р-н, Днепропетровская обл.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

два × три =